Полк був сформований в 1651 році з черкас, які в свій час переселилися на Слобожанщину з південно-західних областей, потерпаючих від утисків польсько-уніатської шляхти. Спочатку новоутворений військовий підрозділ іменувався як Харківський слобідський черкаський козачий полк. У 1765 році майором лейб-гвардії Ізмайлівського полку Юхимом Щербиніним до полку були приєднані команди Грузинського і Желкого гусарських полків а також козаки кількох слобідських полків, що квартирували у Харкові. 26 червня 1783 року військовий підрозділ було переформовано до 6-ескадронного складу і названо Харківським гусарським полком Української кінноти.

У 1801 році, після чергової реорганізації, полк став кирасирськім, а потім на його базі було створено драгунський полк. Саме під назвою “Харківського драгунського” – полк вступив в епоху так званих “Наполеонівських війн”.

У 1805 році, коли відбулася знаменита Аустерлицька битва, Харківський драгунський полк займав позиції на правому фланзі, де командував П.І.Багратион. Отримавши звістку про поразку росіян і австрійців в центрі, полк почав повільно відступати, відбиваючись від насідаючих французів. Харківські драгуни двічі кидалися в контратаку на ворожих кірасир, але врешті-решт були змущені залишити позиції і продовжити відступ разом з основними силами Російсько-австрійської армії. Про напруженість сутичок свідчать цифри втрат: наступного дня полк не долічився у своїх рядах семи офіцерів, 141 унтер-офіцера і рядових, було убито і поранено 208 коней…

У Вітчизняну війну 1812 року 4 діючі ескадрони полку знаходилися в 2-ій Західній армії в 4-му кавалерійському корпусі генерал-майора К.К.Сіверса, запасний ескадрон – в резервному корпусі генерал-лейтенанта Ф.В.Сакена. Командував харківськими драгунами полковник Д.М.Юзефович.

При відступі російської армії від Смоленська Харківський драгунський полк бився в ар’єргарді, спочатку в загоні К.К.Сіверса, а потім був відряджений в допомогу загону генерал-лейтенанта П.П.Коновніцина. У бою на Шевардинскому редуті харківські драгуни разом з драгунами Чернігівського полку відбивали атаки піхотинців дивізії генерала Фріана. На Бородінському полі Харківський полк у складі 4-го кавалерійського корпусу бився у Багратионовихх флешів та у Семенівському ярі.

У битві під Вязьмою італійські стрілки, підкріплені колонами важкої піхоти, прорвалися вперед і відрізали харківським драгунам сполучення з нашою кавалерією. Проте полк проскочив щодуху повз ворожі колони. Приголомшені таким сміливим маневром, італійці не зробили жодного пострілу, а драгуни не втратили жодної людини…

 У 1813-1814 роках Харківський драгунський полк брав участь у закордонних походах Російської армії. І саме тоді харківські драгуни повною мірою поквиталися з французами за Аустерліц.

Це сталося 26 серпня 1813 року на річці Казбах, коли у складі Російсько-прусської Сілезької армії під керівництвом генерала Блюхера слобожанці протистояли французькій армії під командуванням маршала Макдональда, а після поразки Макдональда – три дні гнали французів аж до кордонів Саксонії. За хоробрість, проявлену у цій битві, Харківський драгунський полк було нагороджено Георгіївськими штандартами з написом “За відзнаку проти ворога у битві при Кацбаху”.

Дата: 25 10 2012 | Рубрика: Історія війни, Наші земляки у війську | | Позначки: 1812, історія, армія, війна, зброя, Росія, Слобожанщина, Україна, форма, Харків