Документи героя Вітчизняної війни 1812 року Київського губернатора М.І.Панаєва у Державному архіві Київської області


Вперше публікуються раніше невідомі документи про героя Вітчизняної війни 1812 року М.І. Панаєва з архівних фондів «Київське губернське дворянське депутатське зібрання», «Київський губернський відділ народної освіти (Губвно)», які відкривають невідомі сторінки життя, діяльності та місце поховання героя Вітчизняної війни 1812 року Панаєва Миколи Івановича (1794-1855), генерал-майора, колишнього коменданта міста Києва та Києво-Печерської цитаделі, статті про якого відсутні, як в енциклопедіях, так і Вікіпедії.

24 червня виповнилося 200 років від початку однієї з найкровопролитніших війн ХІХ століття – Вітчизняної війни 1812 року. Саме цього дня – на світанку французькі війська під командуванням Наполеона без оголошення війни здійснили напад на територію Російської імперії, до якої входила тоді територія сучасної України.

До складу французької армії, яку сам командувач Наполеон називав «Великою», долучались національні корпуси європейських країн, вже підкорених Наполеоном, а також польський корпус маршала Ю. Понятовського. Ворогу протистояла російська армія під командуванням М.І. Кутузова. Також активно створювались партизанські загони, народне ополчення. Зокрема, на території України було організовано 19 козачих полків, більшість з яких озброїли та утримували за свій рахунок патріотично налаштовані поміщики.

На світанку 26 серпня 1812 року (за старим стилем) розпочалася одна з найзапекліших битв Вітчизняної війни – Бородінська. Французи та їх союзники втратили під Бородіно 58 000 чоловік. Хоча втрати російської армії теж були страшними – 38 500 чоловік, проте Наполеон так і не зміг добитися її разгрому. (1)

Одним з тих, хто вижив у битві та дійшов до переможного кінця війни – повного розгрому «непереможної» армії Наполеона, був юний випускник Пажеського корпусу прапорщик Микола Панаєв. За мужність та героїзм, проявлені під час Бородінської битви, прапорщик М.І. Панаєв нагороджений орденом Святої Анни 4-го ступеня. (2)

У Державному архіві Київської області (далі – ДАКО) зберігаються формулярний список (3), родовід (4), анкетний лист та ескіз пам`ятника (5), поставленого на могилі Миколи Івановича Панаєва. Ці документи були виявлені під час виконання запитів. Спочатку випадково – ескіз і анкетний лист надмогильного пам`ятника М.І. Панаєву, а далі – вже цілеспрямовано – інші документи.

Завдяки формулярному списку від 4 травня 1855 року дізнаємось, що Микола Іванович Панаєв пройшов великий бойовий та життєвий шлях від прапорщика до генерал-майора, коменданта міста Києва та Києво-Печерської цитаделі. Неодноразово брав участь у бойових походах. Багато разів нагороджувався за зразкову службу орденами (Святого Володимира 3-го та 4-го ступенів, 3-ма орденами Святої Анни 4-го ступеня), ювілейними знаками за відповідну кількість років зразкової служби, грошовими винагородами, земельними наділами. Був щасливим в особистому житті – одружений на доньці колезького асесора Генріеті-Вільгельміні та мав 6-х синів, які пішли по стопам батька – стали військовими, та 4-х доньок. За зразкову службу та ордени 26 липня 1840 року рішенням тимчасового присутствія Герольдії його прізвище внесено до 3-ої частини родовідної книги дворян Санкт-Петербурзької губернії. Пізніше у Київському дворянському депутатському зібранні був затверджений у дворянстві за заслуги батька його син Павло Миколайович Панаєв. (6)

Помер герой Вітчизняної війни 1812 року М.І. Панаєв у Києві 4 листопада 1855 року та був похований на території Видубицького монастиря. Проте могила та пам`ятник на ній не збереглися, а дізнатися про дати життя видатної людини та зовнішній вигляд пам`ятника на могилі можна тільки завдяки документам. Анкетний лист та ескіз пам`ятника були зроблені співробітником художньої секції підвідділу мистецтв Київського губернського відділу народної освіти М. Ільїною 20 червня 1919 року (7) та збереглися у відповідному фонді ДАКО.

Микола Іванович Панаєв помер через 43 роки після того, як російський імператор Олександр І видав указ вдячності народу-переможцю, розісланому по всім губерніям імперії: «… почитаем за долг и обязанность сим нашим всенародным объявлением изъявить пред целым светом благодарность нашу, и отдать должную справедливость храброму, верному и благочестивому народу Российскому… Печатан в Санкт-Петербурге при Сенате ноября 4 дня 1812 года» (8) Ця вдячність російського імператора адресувалася і йому – Миколі Панаєву і всім іншим, хто відстояв від ворога рідну землю.

Автор: Бєлая Ольга Миколаївна, кандидат історичних наук,
начальник відділу інформації та використання документів
Державного архіву Київської області




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна