На початку XIX століття столиця наполенівської Франції була найбільшим містом Європи з населенням в 714 600 чоловік. Велика частина міста знаходилася на правому березі Сени. Закрути Сени та її права притока Марна захищали місто з трьох сторін, на північно-східному напрямі від Сени до Марни простягнувся ланцюг височин (з яких найбільш значимим був Монмартр), замикаючи кільце природних укріплень. Канал Урк з північного сходу проходив між цими висотами, впадаючи в Сену у самому Парижі. Столиця Франції була відмінно укріплена і повністю готова до тривалої облоги.

30 березня (18 березня за старим стилем) 1814 року союзні армії фельдмаршалів Блюхера і Шварценберга (головним чином російські корпуси) атакували і після запеклих боїв захопили підступи до Парижу. На всіх зайнятих висотах були негайно встановлені гармати, що відкрили вогонь по скупченням французьких війск на околицях міста. Це змусило французьке командування погодитись на переговори про здачу міста.

Столиця Франції капітулювала наступного дня, перш ніж Наполеон встиг перекинути війська для її порятунку.

Битва за Париж в кампанії 1814 року – стала однією з самих кровопролитних для союзників, що втратили за один день боїв більше 8 тисяч солдатів (з них більше 6 тис. росіян). Французькі втрати оцінюються істориками у більш ніж 4 тис. солдатів. Союзники захопили 86 гармат на полі бою і ще 72 гармати дісталися їм після капітуляції міста.

31 березня 1814 року союзні війська, головну ударну силу яких складала Російська армія, на чолі з Імператором Олександром I тріумфально вступили в столицю наполеонівської Франції.

Узяття Парижу в 1814 році – завершальна битва Закордонних походів Російської армії та військової кампанії 1814 року, після якої Франція капітулювала, а  імператор Наполеон відрікся від трону.

Дата: 29 03 2014 | Рубрика: Історія війни, Основні події | | Позначки: 1812, 200-річчя, історія, армія, війна, Париж, Росія, Франція