На цій сторінці розміщено відповіді на деякі найбільш поширені (а інколи навпаки – рідкі, проте цікаві) питання з редакційної пошти. Перед тим, як поставити питання, будь ласка, скористайтеся пошуком по сайту – можливо, відповідь вже є в одній з публікацій нашого видання. Для того, щоб відправити листа із запитанням, заповніть контактну форму, розміщену на сторінці “Контакти”. При публікації запитань редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати текст задля компактності та зручності (при цьому сенс поставленого питання обв`язково буде збережено).

Якщо Вітчизняна війна скінчилася у 1812-му році, нащо наши козаки брали Париж у 1814-му?

Так, прийнято вважати, що Вітчизняна війна закінчилася тоді, коли з Російської імперії було вигнано залишки “Великої армії” Наполеона. Маніфест, що проголощував перемогу, імператор Олександ I видав напередодні Різдва Христового, 25 грудня 1812 року (за новим стилем – 6 січня 1813 року). Але фактично війна на цьому не скінчилася. Адже в союзників Наполеона та підкорених країнах стояли гарнізони й шло поповнення війська. Щоб не дати наполеонівській єврокоаліції шансу на реванш, російські війська перейшли кордон і рушили на Париж. Бойові дії проддовжувалися з 1813 по 1814 рік. Цей період увійшов до історії під назвою Закордонних походів Россійської армії. 30 березня 1814 року Париж було взято, наполеонівська армія капітулювала, Наполеон зрікся престолу. Про плутанину навколо визначення дати закінчення війни цікаво розповідає історик Михайло Биков у своєму інтерв`ю “Коли закінчилася війна 1812 року?”

Цікаво, а чи є дані про національний і конфесійний склад наполеонівської і російської армій?

В європейській армії, очолюваній Нополеоном (яку в той час називали “Великою армією”), національну більшість складали французи (близько половини особового складу). В лавах цієї армії воювали також італійці, швейцарці, голландці, пруссаки, австрійці, бельгійці, іспанці, португальці, баденці, гессенці, саксонці, баварці, вестфальці, поляки, литовці, хорвати, неаполітанці та інші представники союзних та вассальних держав. За віросповіданням європейські вояки були переважно протестантами або католиками, рідще (більшістю з французів) атеістами. Російська армія майже повністю складалася з руських, в тому числі малоросів (українців), але у війську також служили німці, поляки, литовці, серби, татари, калмики, башкіри, грузини, греки та представникі інших народів Російської імперії. За віросповіданням майже всі вони були православними християнами, однак серед азіатських підданих Імператора значну частину також складати мусульмани та буддисти.

Чому ви постійно називаєте Франко-російську війну 1812 року “Вітчизняною”? Ніхто з авторитетних європейських істориків її так не називає.

З точки зору європейських істориків війна 1812 року може бути якою завгодно:  Франко-російською, Російсько-французською, Наполеонівською, Другою Польською, Першою Литовською, Московською чи навіть Революційною, Республіканською, Місіонерською, Антимонархічною або Колоніальною, але для наших предків – людей самих різних націй, віків, станів – це була війна за свою Вітчизну. Тому наш народ і назвав цю війну Вітчизняною. І ми, як вдячні нащадки, цю назву маємо зберігти і дітям своїм передати, не зважаючи ні на політичну коньюктуру ні на повчання закордонних “авторитетів”.

Треба доповнити цей сайт форумом або можливістю коментування статей!

На жаль, зараз ми не можемо цього зробити за браком необхідних ресурсів (в першу чергу фінансових). Але організувати обговорення публікації нашого сайту вже зараз можна, приміром, в соціальних мережах (лінки для  переходу розміщені у кінці кожної статті) – просто скопіюйте текст в стрічку новин свого аккаунту і запросіть колег до участі в дискусії. Для обговорення теми можна також використати свій блог або який-небуть з вже існуючих форумів історичної тематики.

Чому б заради об`єктивності не розповісти про українців, які брали участь у війні на стороні Наполеона?

Це все одно, що розповідати про французів, які служили в Російській армії і воювали проти Наполеона. Звичайно, теоретично можна припустити, що, наприклад, в Австрійському допоміжному корпусі, який розпочав свій похід у 1812 році із Львова, могли бути солдати українського походження (Галичина в той час входила до складу Австрії, яка в свою чергу була союзницею Франції). Так само і з польскими збройними формуваннями – теоретично, в них теж могли бути наші полонізовані земляки. Але, навіть якщо наше припущення є вірним – це настільки дрібна та нетипова ситуація, що не мала ніякого впливу ні на хід війни 1812 року ні на вітчизняну історію. Тут просто нема про що говорити.

…краще б подумали про перспективи, які відкривала перед Украіною перемога Франції.

Перспективи були такі: відокремлення українських земель від Росії й подальший розподіл їх поміж переможцями. Малоросія і вся Правобережна Україна відходила до Великого Герцогства Варшавського, тобто Польщі (за винятком Волині); Волинь переходила у власність Австрії; у Лівобережній і Південній Україні (Новоросії) планувалося створити дві держави під протекторатом Франції, так звані «Наполеоніди» – одна з них мала бути заснована в межах Чернігівщини і Полтавщини, друга — в межах Катеринославщини, Донеччини, Херсонщини, Таврії (Криму). У разі участі Туреччини у війні на стороні Наолеона їй мала бути передана частина Південної Наполеоніди – Таврія – тобто причорномор`я та Крим.