200 років тому рано вранці 24 червня наполеонівська армія розпочала переправу через р.Німан, що була природним західним рубежем Російської Імперії. Загальна чисельність військ, що вторглися в Росію під прапорами Наполеона, складала понад 600 тис. чоловік, при більш ніж 1300 гарматах. Читати далі »

До 200-річчя перемоги у Вітчизняній війні 1812 року, телеканал “Росія” зняв серію роликів, сюжети яких основані на історичних документах, листах, записках і мемуарах очевидців, знайдених редакторами каналу в надрах історичних архівів та бібліотек. Кожного тижня на каналі виходитиме новий ролик і так аж до ювілею Бородінської битви – 7 вересня за новим стилем.

Територія Південної України в кінці XVIII — початку XIX ст. являла собою своєрідний регіон, де взаємодіяли різні суб’єкти істо­ричного процесу, перепліталися їхні інтереси. Так, козаки зруйно­ваної Запорозької Січі, населення колишніх Вольностей Запорозь­ких звикало до нових умов існування, намагалось зберегти власти­вий йому спосіб життя. В свою чергу, російський уряд волів перетворити країну на чорноморську державу, що неодмінно при­зводило до змін у житті місцевого населення, з одного боку, та до загострення російсько-турецьких відносин, з іншого. Виходячи з потреб заселення, освоєння та захисту нових земель, перетворення їх на зручний плацдарм для подальшої експансії, російському уря­дові необхідно було вжити низку спеціальних заходів. Одним з таких заходів уряд вважав створення військових формувань, які за структурою та функціями нагадували козацькі війська, а також могли, певною мірою, компенсувати втрачену військову силу Запо­розької Січі. Протягом кінця XVIII — початку XIX ст. на Півдні України було створено вісім таких козацьких військ: Грецьке (Ал­банське), Кримське (Татарське), Бузьке, Катеринославське, Чорно­морське, Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Дунайське (Новоро­сійське). Читати далі »

Двохсотріччя Вітчизняної війни 1812 року – це справжня, можна сказати, екологічно чиста урочистість в нескінченній черзі штучних, ні розум, ні серце не чіпаючих свят. Навіть військову форму тієї епохи ми і зараз сприймаємо як щось рідне, з дитячих ігор. Лермонтовське “Бородино”, “Війна і мир” Толстого – для багатьох найулюбленіші, сокровенніші твори російської літератури. У них теж є дух тріумфу, золотий переріз. Сюжет хрестоматійний, та все ж залишаються питання. Чи могла Росія уникнути війни? Від якого дня відлічувати перемогу над Наполеоном? Яка сила згуртувала країну в сутичці з непереможним революційним імператором і його Великою армією? Співрозмовник нашого автора – Михайло Биков, історик, журналіст. Читати далі »

Волинь на початку XIX ст. продовжувала залишатися місцем розташування значних військових сил царської імперії. У Житомирі та в інших містах губернії, зокрема у Новограді-Волинському, також розміщувалися військові гарнізони. Згодом 2-у армію перевели у Південну Литву, на її місце прибула 3-я російська армія у кількості 45–48 тисяч осіб під командуванням генерала Олександра Петровича Тормасова (1752–1819), покликана у майбутній війні прикрити від наполеонівських військ Волинь і Київський напрямок. Читати далі »