Закордонні (або Визвольні) походи Російської Імператорської армії 1813-1814 років – бойові дії Російської армії спільно з прусськими, шведськими і австрійськими військами, що велися з метою завершення розгрому армії Наполеона I і звільнення країн Центральної та Західної Європи від французьких завойовників. Читати далі »

У 1805 році Росія, занепокоєна посиленням впливу Франції у Європі, уклала союзну конвенцію з Англією, тим самим поклавши початок створенню 3-ї антинаполеонівської коаліції. Згодом до неї приєдналися Австрія, Швеція та Неаполітанське королівство. Всю весну й літо 1805 року в Росії йшли воєнні приготування.  Волинь як прикордонна губернія стала місцем зосередження збройних сил, призначених до походу в Європу. Тут були розташовані частини Подільської армії під командуванням М. І. Кутузова. В Житомирі, зокрема, дислокувався Смоленський мушкетерський полк. В серпні 1805 року Наполеон розгорнув бойові дії проти Австрії. 56-тисячна російська армія одразу ж виступила на допомогу союзникам. Але кампанія завершилась для Росії невдало. Після поразки під Аустерліцем розбиті війська повернулись на місця попередньої дислокації. Під час наступних кампаній, які вела Росія проти Франції та Туреччини, Волинь залишалася місцем розташування значних військових сил. Зокрема, в Житомирі стояв штаб 2-ї Західної армії під командуванням генерала П. І. Багратіона. Читати далі »

Багато завойовників намагалися поневолити народи Русі, проте історія повторювалася — вони незмінно зазнавали нищівної поразки. Так сталося й у 1812 р. з великою імперією Наполеона і вона розпалася. Так було і раніше у XVIII ст., коли під Полтавою були розгромлені війська Карла XII. Так сталося і пізніше у XX ст. у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу проти фашистської Німеччини, в результаті якої знищено злочинний гітлерівський режим. Читати далі »

Георгій (Єгор, Д`єрдь) Арсеньович Еммануель – за походженням “з угорських дворян сербської нації” – народився в угорському містечку Вершец в області Темеш (Трансільванія) 2 квітня 1775 року. Майбутній генерал вже в 13 років “понюхав пороху”, коли обороняв своє містечко від турок. У 16 років вступив до австрійської армії і незабаром опинився на фронті. В одному з боїв, хоробро б’ючись, був важко поранений і лише дивом вижив. За проявлену мужність отримав звання капрала і був нагороджений золотою медаллю витязя. У 1794 р. був зарахований до гвардії угорських охоронців при імператорському палаці у Відні, де прослужив до 1797 року, а потім відправився в Росію. Читати далі »